Вшанування ГЕРОЇВ УКРАЇНИ!

Інформаційна довідка

про героя України Ярового Микити Олександровича

Народився 2 лютого 1995р. у сел. Меліоративне Новомосковського району Дніпропетровської області. Закінчив Новомосковський колегіум № 11. Вступив до Національної академії сухопутних військ їм. Петра Сагайдачного у Львові, яку закінчив за прискореним курсом у лютому 2016 року.

У квітні 2016-го 21-річний лейтенант вирушив на фронт, де був призначений командиром 3-ї механізованої роти 1-го механізованого батальйону 54-ї окремої механізованої бригади. Наймолодший командир роти 54ОМБр Микита Яровий ніс службу на одній з найнебезпечніших ділянок фронту – «Світлодарській дузі», в районі між смт Луганське та окупованим містом Дебальцеве. Командував взводно-опорним пунктом (ВОП) на передовій лінії оборони.

18 грудня 2016 року близько 6-і години ранку противником було нанесено вогневе враження по позиціях взводних опорних пунктів 1-го механізованого батальйону 54 ОМБр. Близько 9:00 противник здійснив спробу прориву з боку лісу у фланг 2-ї механізованої роти. Було прийнято рішення про здійснення контратаки, для виконання бойового завдання відібрано групу добровольців. Завданням групи було заволодіти позиціями переднього краю противника в метою відсіку можливості відходу ворожої групи та недопущення виходу резервів противника на допомогу своїм підрозділам. Близько 10:15 маневрена група 3-і механізованої роти, у складі до механізованого взводу, на чолі якої був командир роти Микита Яровой, здійснила вихід через позиції 1-ї механізованої роти, прикриваючись лісосмугою, та увійшла у фланг противнику. За годину група вийшла на визначений рубіж, де намагалася закріпитися і утримувати зайняті позиції, але була обстріляна незаконними збройними формуваннями з трьох сторін зі стрілецької зброї та артилерії. Під час щільного обстрілу лейтенанта Ярового було смертельно поранено кулею в ворожого снайпера.

Завдяки проявленим мужності та героїзму командира Микити Ярового групою, яку він очолював, було виконане поставлене завдання щодо знищення ворожої ДРГ та недопущення виходу резервів незаконних збройних формувань.

Микита Яровий похований на батьківщині у селищі Меліоративне на Дніпропетровщині.

 

Інформаційна довідка

про героя України Чибінєєва Валерія Вікторовича

Валерій Чибінєєв – вихованець Бердянської школи-інтернату, випускник Запорізькою військового ліцею «Захисник» і Одеської академії сухопутних військ.

Командир роти снайперів 79-і окремої десантно-штурмової бригади ВСУ капітан Валерій Чибінєєв з перших днів російської агресії став на захист територіальної цілісності та незалежності Батьківщини. У складі 1 аеромобільно-десантного батальйону брав участь у визволені Красного Лиману Донецької області.

Під час ведення бойових дій в районі селища Бірюкове Луганської області в червні 2014 року підрозділ очолюваний капітаном Чибінєєвим знищив диверсійно-розвідувальну групу противника та взяв у полон двох військових терористичних військ. Поблизу селища Ізваріне Луганської області у липні того ж року, разом із своїми побратимами витягнув із підбитого танка трьох військовослужбовців. У січні 2015 року обороняв Донецький аеропорт поблизу злітної смуги летовища.

Під час  виконання бойового завдання на спостережному посту поблизу Авдіївки у липні 2016        року в ході успішно проведених операцій групами

снайперів під керівництвом капітана було знищено живу силу розрахунків кулеметів га гранатометів та одного снайпера. Загалом 12 підтверджених цілей. Наприкінці цього ж місяця отримав поранення в наслідок обстрілу позицій артилерією терористів. Не зважаючи на це продовжував керувати підрозділом, що дозволило утримати позиції, незважаючи на численні атаки терористів та обстріли території ворожою артилерією,

Указом Президента України від 23 серпня 2016 року № 348/2016 Валерію Чибінєєву присвоєно звання Герой України за мужність, героїзм і високий професіоналізм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності Української держави, вірність військовій присязі.

 

Інформаційна довідка

про Героя України Заваду Богдана Олексійовича

Народився 26 червня 1979 року у Запоріжжі. Навчався в середній школі №63 міста Запоріжжя. З 1994 року продовжив навчання у школі-комплексі спеціального призначення «Гепард» Внутрішніх військ МВС України. В грудні 1998 року підписав контракт на проходження служби у внутрішніх військах. Ставши професійним правоохоронцем, за роки служби пройшов шлях від солдата строкової служби до офіцера. 16 вересня 2013 року отримав військове звання «лейтенант».

          У 2002 році закінчив Запорізький Національний технічний університет за спеціальністю «інженер-механік автомобілебудування».

  У 2012 році став командиром роти спеціального призначення полку спеціального призначення «Гепард» внутрішніх військ МВС України (з березня 2014 року – у складі Національної гвардії України).

          Влітку 2014 року лейтенант Завада зі своєю ротою брав участь в антитерористичній операції на сході України.

          16 липня 2014 року блокпост Національної гвардії поблизу прикордонного села Маринівка у Шахтарському районі Донецької області атакували близько сотні російських бойовиків за допомогою 4 одиниць бронетехніки, зі сторони сіл Степанівка і Тарани. Вони відкрили вогонь, українські військові почали стріляти у відповідь. З лісосмуги почалася ще одна атака російських бойовиків, звідки виїхали два ворожих БТР. В ході бою з переважаючими силами противника лейтенант Завада відкрив вогонь з протитанкового гранатомета, прикриваючи товаришів по службі. Йому вдалося підбити ворожий БТР і знищити десять російських бойовиків, що дало змогу перегрупуватися бійцям Нацгвардії на блокпосту. Богдан своїми діями врятував життя бойових побратимів, але сам загинув від ворожого пострілу.

          В Запоріжжі у Богдана залишилося дружина та син Олексій 2002 року народження, який також хоче стати військовим.

          Ім’я Богдана Завади вибито на одній із плит меморіалу загиблим працівникам МВС України у Києві на Солом’янській площі.

          Лейтенант Богдан Завада навічно зарахований до списків військової частини 3029.

          В жовтні 2015 року на території спеціалізованої школи  I-III ступеню №7 в місті Запоріжжя, де навчався Богдан, відкрито меморіальну дошку на його честь.

          У 2016 році рішення Запорізької міської ради вулицю Мікояна в Запоріжжі, на якій проживає дружина та син Героя України, перейменовано на честь Богдана Завади.

 

Отправить ответ

Оставьте первый комментарий!

avatar
wpDiscuz