Історія України. Завдання для учнів 9 класу

Ynq9KvQBI5kІсторія України. Тема: Наддніпрянська Україна в другій половині ХІХ ст.

РЕФОРМИ 60-70-х рр. ХІХ ст. У РОСІЙСЬКІЙ ІМПЕРІЇ

Причини реформ:

– криза феодально-кріпосницьких відносин, що гальмувала розвиток економіки;

– відставання економіки Росії від країн Європи;

– поразка Росії в Кримській війні;

– смерть імператора Миколи І і прихід до влади в Росії молодого та перспективного правителя Олександра ІІ;

– посилення селянських повстань.

Кримська війна (1853-1856 рр.)  – війна Росії з Туреччиною та її союзниками (Францією та Англією). Росія зазнала поразки. Під час війни у 1854-1855 рр. тривала героїчна оборона Севастополя російськими військами. Війна продемонструвала технічну відсталість Росії від країн Європи.

Скасування кріпацтва (селянська реформа, земельна реформа, аграрна реформа):

– 19 лютого 1861 р. російський імператор Олександр ІІ проголосив Маніфестом скасування кріпацтва в Росії;

– скасовано особисту залежність селян від поміщика;

– селяни дістали особисту свободу і громадянські права;

– земля передавалася селянським общинам за викуп. 20% поміщику сплачували селяни, решту платила держава. Селяни мали погасити борг державі протягом 49 років;

– до укладання викупної угоди селяни мусили виконувати повинності поміщику, мали статус тимчасовозобов’язаних;

– в Україні селяни в чорноземних районах отримували по 3-5 десятин на душу, у нечорноземних – 4-7 десятин;

– на Правобережжі селянські наділи збільшили, а тимчасовозобов’язаних не було, щоб позбавити польських поміщиків селянської підтримки;

– у 1866 р. державним селянам дозволили викупити свої землі.

Результати селянської реформи

– реформа сприяла утвердженню товарного капіталістичного виробництва;

– селяни залишилися найнижчим станом: платили подушний податок, відбували рекрутчину, підлягали фізичним покаранням;

– більшість землі залишилася в руках поміщиків.

Земська реформа ( реформа місцевого самоврядування) 1864 р.

– у повітах та губерніях обиралися земські управи (земства) – місцеві органи влади, які опікувалися школами, лікарнями, культурою, благоустроєм…;

– до складу земств входили дворяни, буржуазія, селяни;

– на Правобережжі земська реформа була впроваджена 1911 р., оскільки влада побоювалася польського визвольного руху.

Реформа міського самоврядування 1870 р.

У містах обиралися міські думи й управи, що опікувалися проблемами міського благоустрою.

Судова реформа 1864 р.

– запроваджено безстановий, незалежний від влади суд;

– судові засідання були публічними;

– судочинство відбувалося на змагальній основі: прокурор – адвокат;

– уведено суд присяжних.

Освітня реформа 1864 р.

– уведено єдину систему початкової освіти;

– створену мережу класичних гімназій та реальних училищ (давали робітничу спеціальність);

– відновлено автономію університетів.

Військова реформа 1862 – 1874 рр.

– у 1874 р. запроваджено загальну військову повинність чоловіків з 20 р., які не належали до дворянського стану;

– служба скорочувалася до 6-7 років, особи з вищою освітою служили менше;

– армія переозброювалася за новітніми технологіями, створено паровий флот;

– Росія була поділена на 15 військових округів. В Україні було Харківський, Одеський та Київський округи.

Фінансова реформа 1860 – 1864

– управління грошима зосереджено в руках міністерства фінансів;

– створено незалежних контрольних палат, які контролювали видатки в губерніях;

– створено Державний банк;

– з 1862 р. у пресі публікуються дані про прибутки та видатки держави.

Реформа цензури

– запроваджено цензуру періодичних видань;

– видавцям заборонено торкатися політичних питань.

Результати і наслідки реформ

– реформи заклали підґрунтя для переходу від феодальних відносин до буржуазних (капіталістичних);

– сприяли швидкому економічному піднесенню Росії;

– відбулася часткова демократизація суспільства;

– але реформи були обмежені: зберігалося самодержавство, поміщицька власність на землю, станова структура суспільства.

ЕКОНОМІЧНИЙ РОЗВИТОК НАДДНІПРЯНСЬКОЇ УКРАЇНИ В ДРУГІЙ ПОЛОВИНІ ХІХ ст.

Політика царизму:

– в Україні розвивались ті галузі, які не мали відповідних умов у Росії (цукрова) або з України постачали сировину для російських підприємств;

– штучна затримка тих галузей, які створювали конкуренцію російським підприємствам (текстильна, бавовняна);

– вилучення капіталів, шляхом продажу російських товарів;

– колоніальний характер української економіки.

Сільське господарство

– залишки кріпацтва: збереження поміщицького землеволодіння, поєднання відробіткової та вільнонайманої систем господарювання, розорення поміщицьких господарств;

– розвиток товарних відносин: майнове розшарування селянства, розвиток поміщицького підприємництва за спеціалізацією районів (Південна Україна – зернове господарство, Правобережжя – вирощування цукрових буряків та технічних культур), запровадження удосконалених знарядь праці та машин у передових поміщицьких і великих селянських господарств,  поширення вільнонайманої праці, аграрне перенаселення, що призводило до еміграції у Сибір та Кубань)

Промисловість

60-70 рр. ХІХ ст. – прискорення промислового перевороту, значне економічне піднесення;

– широке промислове будівництво на Півдні України;

– поділ України на промислово розвинений Південно-Схід та аграрний Північно-Західний райони;

– активний розвиток важкої промисловості: вугільна, металургійна, машинобудівна, металообробна (Україна стає головною вугільно-металургійною базою Росії);

– активне будівництво залізниць (перша українська залізниця 1865 р. з’єднала Балту й Одесу);

– у 70-ті рр. ХІХ ст. було завершено створення телеграфної мережі;

– переважання іноземного капіталу: Франція, Бельгія, Німеччина;

– в Україні розвивалося 80% російського цукру;

– найвідоміші українські підприємці – Терещенки, Харитоненки, Яхненки, Алчевські – в основному володіли підприємствами з переробки сільськогосподарської продукції.

Торгівля і міста

– формування великих промислово-торговельних центрів: Одеса, Київ, Харків, Катеринослав;

– занепад невеликих і середніх міст (Полтава, Суми, Житомир, Бердичів, Біла Церква);

– розширення внутрішнього ринку, яке гальмувалося низькою купівельною спроможністю населення;

– з України вивозили: вугілля, руди, цукор, хліб;

– завозили нафту, гас, машини, текстиль…;

– зовнішня торгівля здійснювалася через Чорноморські порти та митниці на Волині і Поділлі;

– існування ярмарків;

– Україна посідала перше місце у хлібному експорті Росії (42%).

Соціальні зміни

– завершився процес формування станів найманих робітників (пролетаріат) та буржуазії;

– активна урбанізація (процес збільшення населення міст);

– зростає чисельність інтелігенції;

– більшість населення залишалися селяни;

– 5% українців мешкало в містах, 38% – росіян, 45% – євреїв;

– українські селяни були неосвіченими, тому робітничий клас формували переселенці з російських губерній.

Історія України. Тема 25. Наддніпрянська Україна в другій половині ХІХ ст.

РЕФОРМИ 60-70-х рр. ХІХ ст. У РОСІЙСЬКІЙ ІМПЕРІЇ

Причини реформ:

– криза феодально-кріпосницьких відносин, що гальмувала розвиток економіки;

– відставання економіки Росії від країн Європи;

– поразка Росії в Кримській війні;

– смерть імператора Миколи І і прихід до влади в Росії молодого та перспективного правителя Олександра ІІ;

– посилення селянських повстань.

Кримська війна (1853-1856 рр.)  – війна Росії з Туреччиною та її союзниками (Францією та Англією). Росія зазнала поразки. Під час війни у 1854-1855 рр. тривала героїчна оборона Севастополя російськими військами. Війна продемонструвала технічну відсталість Росії від країн Європи.

Скасування кріпацтва (селянська реформа, земельна реформа, аграрна реформа):

– 19 лютого 1861 р. російський імператор Олександр ІІ проголосив Маніфестом скасування кріпацтва в Росії;

– скасовано особисту залежність селян від поміщика;

– селяни дістали особисту свободу і громадянські права;

– земля передавалася селянським общинам за викуп. 20% поміщику сплачували селяни, решту платила держава. Селяни мали погасити борг державі протягом 49 років;

– до укладання викупної угоди селяни мусили виконувати повинності поміщику, мали статус тимчасовозобов’язаних;

– в Україні селяни в чорноземних районах отримували по 3-5 десятин на душу, у нечорноземних – 4-7 десятин;

– на Правобережжі селянські наділи збільшили, а тимчасовозобов’язаних не було, щоб позбавити польських поміщиків селянської підтримки;

– у 1866 р. державним селянам дозволили викупити свої землі.

Результати селянської реформи

– реформа сприяла утвердженню товарного капіталістичного виробництва;

– селяни залишилися найнижчим станом: платили подушний податок, відбували рекрутчину, підлягали фізичним покаранням;

– більшість землі залишилася в руках поміщиків.

Земська реформа ( реформа місцевого самоврядування) 1864 р.

– у повітах та губерніях обиралися земські управи (земства) – місцеві органи влади, які опікувалися школами, лікарнями, культурою, благоустроєм…;

– до складу земств входили дворяни, буржуазія, селяни;

– на Правобережжі земська реформа була впроваджена 1911 р., оскільки влада побоювалася польського визвольного руху.

Реформа міського самоврядування 1870 р.

У містах обиралися міські думи й управи, що опікувалися проблемами міського благоустрою.

Судова реформа 1864 р.

– запроваджено безстановий, незалежний від влади суд;

– судові засідання були публічними;

– судочинство відбувалося на змагальній основі: прокурор – адвокат;

– уведено суд присяжних.

Освітня реформа 1864 р.

– уведено єдину систему початкової освіти;

– створену мережу класичних гімназій та реальних училищ (давали робітничу спеціальність);

– відновлено автономію університетів.

Військова реформа 1862 – 1874 рр.

– у 1874 р. запроваджено загальну військову повинність чоловіків з 20 р., які не належали до дворянського стану;

– служба скорочувалася до 6-7 років, особи з вищою освітою служили менше;

– армія переозброювалася за новітніми технологіями, створено паровий флот;

– Росія була поділена на 15 військових округів. В Україні було Харківський, Одеський та Київський округи.

Фінансова реформа 1860 – 1864

– управління грошима зосереджено в руках міністерства фінансів;

– створено незалежних контрольних палат, які контролювали видатки в губерніях;

– створено Державний банк;

– з 1862 р. у пресі публікуються дані про прибутки та видатки держави.

Реформа цензури

– запроваджено цензуру періодичних видань;

– видавцям заборонено торкатися політичних питань.

Результати і наслідки реформ

– реформи заклали підґрунтя для переходу від феодальних відносин до буржуазних (капіталістичних);

– сприяли швидкому економічному піднесенню Росії;

– відбулася часткова демократизація суспільства;

– але реформи були обмежені: зберігалося самодержавство, поміщицька власність на землю, станова структура суспільства.

ЕКОНОМІЧНИЙ РОЗВИТОК НАДДНІПРЯНСЬКОЇ УКРАЇНИ В ДРУГІЙ ПОЛОВИНІ ХІХ ст.

Політика царизму:

– в Україні розвивались ті галузі, які не мали відповідних умов у Росії (цукрова) або з України постачали сировину для російських підприємств;

– штучна затримка тих галузей, які створювали конкуренцію російським підприємствам (текстильна, бавовняна);

– вилучення капіталів, шляхом продажу російських товарів;

– колоніальний характер української економіки.

Сільське господарство

– залишки кріпацтва: збереження поміщицького землеволодіння, поєднання відробіткової та вільнонайманої систем господарювання, розорення поміщицьких господарств;

– розвиток товарних відносин: майнове розшарування селянства, розвиток поміщицького підприємництва за спеціалізацією районів (Південна Україна – зернове господарство, Правобережжя – вирощування цукрових буряків та технічних культур), запровадження удосконалених знарядь праці та машин у передових поміщицьких і великих селянських господарств,  поширення вільнонайманої праці, аграрне перенаселення, що призводило до еміграції у Сибір та Кубань)

Промисловість

60-70 рр. ХІХ ст. – прискорення промислового перевороту, значне економічне піднесення;

– широке промислове будівництво на Півдні України;

– поділ України на промислово розвинений Південно-Схід та аграрний Північно-Західний райони;

– активний розвиток важкої промисловості: вугільна, металургійна, машинобудівна, металообробна (Україна стає головною вугільно-металургійною базою Росії);

– активне будівництво залізниць (перша українська залізниця 1865 р. з’єднала Балту й Одесу);

– у 70-ті рр. ХІХ ст. було завершено створення телеграфної мережі;

– переважання іноземного капіталу: Франція, Бельгія, Німеччина;

– в Україні розвивалося 80% російського цукру;

– найвідоміші українські підприємці – Терещенки, Харитоненки, Яхненки, Алчевські – в основному володіли підприємствами з переробки сільськогосподарської продукції.

Торгівля і міста

– формування великих промислово-торговельних центрів: Одеса, Київ, Харків, Катеринослав;

– занепад невеликих і середніх міст (Полтава, Суми, Житомир, Бердичів, Біла Церква);

– розширення внутрішнього ринку, яке гальмувалося низькою купівельною спроможністю населення;

– з України вивозили: вугілля, руди, цукор, хліб;

– завозили нафту, гас, машини, текстиль…;

– зовнішня торгівля здійснювалася через Чорноморські порти та митниці на Волині і Поділлі;

– існування ярмарків;

– Україна посідала перше місце у хлібному експорті Росії (42%).

Соціальні зміни

– завершився процес формування станів найманих робітників (пролетаріат) та буржуазії;

– активна урбанізація (процес збільшення населення міст);

– зростає чисельність інтелігенції;

– більшість населення залишалися селяни;

– 5% українців мешкало в містах, 38% – росіян, 45% – євреїв;

– українські селяни були неосвіченими, тому робітничий клас формували переселенці з російських губерній.

Історія України. Тест. Наддніпрянська Україна в другій половині ХІХ ст.

  1. Що з указаного нижче розкриває основний зміст селянської реформи 1861 р.?
  2. Ліквідація особистої залежності селян від поміщиків.
  3. Викуп селянами польових наділів.
  4. Скасування селянської земельної общини.
  5. Наділення селян землею та визначення за неї повинностей.
  6. Безоплатне наділення селян землею з державного фонду.
  7. Переведення всіх поміщицьких селян у ранг державних.

А) 1, 2, 4

Б) 1, 4, 5

В) 2, 3, 6

Г) 3, 5, 6

  1. Які зміни в соціально-економічній сфері Наддніпрянської України відбулися під впливом реформ 1860 – 1870-х років у Російській імперії?
  2. Формування високого рівня концентрації виробництва.
  3. Завершення промислового перевороту.
  4. Витіснення іноземного капіталу національним.
  5. Формування ринку вільнонайманої праці.
  6. Подолання селянського малоземелля та безземелля.
  7. Зникнення традиційного класу феодального суспільства – дворянства.

А) 1, 4, 5

Б) 2, 3, 6

В) 1, 2, 4

Г) 3, 5, 6

  1. Земська реформа 1864 р. не поширювалася на

А) Лівобережну Україну

Б) Слобідську Україну

В) Південну Україну

Г) Правобережну Україну

  1. Вкажіть український регіон, який був індустріальним лідером Наддніпрянщини:

А) Лівобережна Україна

Б) Слобожанщина

В) Правобережна Україна

Г) Південна Україна

  1. Установіть відповідність між подіями та періодами, упродовж яких вони відбувалися.
  2. Діяльність у Львові гуртка «Руська трійця».
  3. Реформи Олександра ІІ в Російській імперії.
  4. Оборона Севастополя під час Кримської війни.
  5. Реформи Марії-Терезії та Йосифа ІІ в Австрійській імперії.

А) 1854 – 1855 рр.

Б) 1832 – 1837 рр.

В) 1770 – 1780-ті рр.

Г) 1892 – 1893 рр.

Д) 1860 – 1870-ті рр.

  1. Установіть відповідність між роками та основним змістом реформ, запроваджуваних у ці роки.
  2. 1861 р.
  3. 1864 р.
  4. 1870 р.
  5. 1874 р.

А) Створення виборних місцевих органів самоврядування – земств – у  лівобережних та південних губерніях України.

Б) Скасування обов’язкової земельної общини та надання селянинові  права отримати землю в приватну власність (відруб).

В) Упровадження виборного (на основі майнового цензу) міського  самоврядування.

Г) Ліквідація особистої залежності селян від поміщиків, наділення селян  землею та визначення за неї повинностей, викуп селянських наділів.

Д) Скасування рекрутської повинності та впровадження загальної  військової повинності строком до 6 – 7 років.

  1. Установіть хронологічну послідовність подій.

А) Скасування кріпацтва в Російській імперії

Б) Утворення у Львові літературно-просвітницького гуртка  «Руська трійця»

В) Реформи Марії-Терезії та Йосифа ІІ в Австрійській імперії

Г) Утворення Кирило-Мефодіївського братства

 

  1. більшість селян отримала землю в приватну власність
  2. найбільші земельні наділи отримали селяни Лівобережжя
  3. землю було передано у власність селянським общинам
  4. сума викупу, що сплачували селяни за землю, визначалась ринковою ціною на землю
  5. на Правобережжі отримані селянами земельні наділи були більшими, ніж на Лівобережжі
  6. сума викупу, що сплачували селяни за землю, визначалась розміром повинностей
  7. Вкажіть чинники, які гальмували розвиток сільського господарства у Наддніпрянській Україні у другій половині ХІХ ст.:
  8. збереження значної частини земель у поміщицькому землеволодінні
  9. виснаження ґрунтів Центральної України
  10. обтяжливі податки, які мали сплачувати селяни
  11. кріпосна залежність селян
  12. правові обмеження життя та господарської активності селян
  13. початок індустріалізації України