БЛОГ Ольги ГОРОВОЇ, практичного психолога Запорізької гімназії “Контакт”
Список громадських організацій м. Запоріжжя, які надають психологічну допомогу мешканцям міста
Турбуючись про себе, підтримуємо дітей
Зараз діти, як ніколи, потребують підтримки з боку батьків. Треба допомогти їм долати стрес, зберігати стійкість, адекватно реагувати на зміни в житті,– і попри усі виклики – рости, розвиватися, вчитися… Війна не може «поставити на паузу» розвиток, відтермінувати навчання… Щоб допомогти дітям, дорослим варто потурбуватися про себе. Турбота про себе – це наш обов’язок, який ми повинні сумлінно виконувати, навіть під час війни. Особливо під час війни.
БУДЬТЕ УВАЖНИМИ ДО СЕБЕ. Ви можете бути втомлені, дратівливі, вас може «накрити» хвиля тривоги або злості. Війна виснажує психічні ресурси, тож не дивно, що часом люди втрачають контроль, «зриваються» на близьких. Коли таке трапляється, варто попросити вибачення, намагатися виправити ситуацію, винести з помилок урок, але не судити і картати себе. Бути уважним до себе – це прислухатися до своїх потреб і відповідати на них без самозвинувачень в егоїзмі.
ПАМ’ЯТАЙТЕ ПРО НАЙГОЛОВНІШЕ. В часі війни усе змінюється і нам треба бути гнучкими та швидко адаптуватися до нових реалій. Але і в цій іншій реальності є незмінні цінності – те, заради чого ми живемо, те, що завжди є і буде для нас найголовнішим. Це дороговказ, за яким ми можемо укладати собі дорогу на кожен день. Які б не були обставини і труднощі – треба усвідомлювати, що життя не втратило сенс… Опора на життєві цінності дає людині силу, надію і витривалість.
ГНУЧКО ОРГАНІЗОВУЙТЕ СВІЙ ДЕНЬ. Важливо не робити зайвого і не витрачати енергії на другорядні речі. Мінімізуйте час перебування у соціальних мережах і перегляд новин. Створіть простір і виділіть ресурс для найголовніших завдань на кожен день. Щодня приділяйте достатньо уваги спілкуванню з дітьми, грайте з ними в ігри, читайте вголос, разом дивіться дитячі передачі тощо. Намагайтеся збалансувати усі сфери життя, але не забувайте виділити час на власні потреби.
ПОПОВНЮЙТЕ РЕСУРСИ! Треба відстежувати, в якому ви стані, мати свій список активностей, що допомагають вам відновити сили. Деякі прості й спільні для всіх – сон, здорове харчування, прогулянки на природу, фізична активність, час з рідними та друзями. Є ще й особисті активності, їх список може бути різним: волонтерство, книги чи фільми, що вас надихають, молитва, пісні, спорт, гумор, творчість та багато іншого. Не варто нехтувати тим, що робить вас більш сильними, більш стресостійкими.
ПЛЕКАЙТЕ ДОБРІ СТОСУНКИ. Вони живлять нас. Подружні, родинні, дружні, професійні тощо. Ми сильні – коли ми разом. Але добрі стосунки не виникають самі по собі, їх треба плекати. Добрі стосунки – це взаємна турбота, уміння давати і брати. Підтримуйте інших, адже для цього часом треба лише трохи уваги, добрих слів. Дуже важливо вміти не лише надавати, але й просити в інших про підтримку, говорити про власні потреби, ділитися своїми почуттями. У ці важкі часи всі ми потребуємо взаємної підтримки, допомоги і доброти.
За матеріалами Центра здоров’я та розвитку «Коло сім’ї»
підготувала практичний психолог гімназії Яланська С.Ю.
Як підтримати дитину під час обстрілів
Намагайтеся залишатися якомога спокійними. Діти сприймають те, що відбувається, виходячи з вашої поведінки. Ви не повинні завжди залишатися «сильним», адже ви й так робите все, що можете. Займайтеся самодопомогою та висловлюйте позитивні емоції.
ü Обіймайте своїх дітей, якщо вони хочуть, і дозволяйте їм притиснутися до вас.
ü Співайте разом дитячі пісні. Це створює відчуття безпеки.
ü Уникайте відкритих конфліктів та конфронтації серед друзів та членів сім’ї, особливо в присутності дитини.
ü Безумовно приймайте те, що відчуває ваша дитина. В цей важкий час усі емоції мають право на існування.
ü Що більше ви отримаєте підтримки від інших, то краще ви зможете допомогти своїм дітям.
ü Не заохочуйте у дитини почуття гніву або помсти. Це лише посилить її тривожність.
ü У спілкуванні з підлітками звертайтеся до них як до дорослих (говоріть правду, діліться з ними своїми думками), але обов’язково надайте їм можливість звернутися до вас за підтримкою.
Способи зниження стресу:
Дихальні вправи:
ü Запах квітів: Скажіть дитині, щоб вона собі уявила, що вона нюхає квітку, глибоко вдихаючи через ніс і видихаючи через рот. Також можна подумки уявити собі квітку.
ü Маленький зайчик: Як зайчик у саду, запропонуйте дитині зробити три швидкі вдихи через ніс і один довгий видих через рот.
ü М’яч для зниження стресу: Зробіть свій власний м’ячик-антистрес, наповнивши тканину, пластикові пакети або повітряні кулі сухим просом або рисом). Стисніть м’яч, коли відчуєте стрес, щоб зняти м’язову напругу.
Вправи на позитивну уяву:
ü Намагайтеся разом з дитиною уявити (або пригадати) безпечний простір, місце, в якому дитина відчувала б себе безпечно та затишно. Запитайте дитину, що вона бачить і відчуває у цьому місці.
ü Нагадайте дитині про позитивний минулий досвід (приємні події, досвід долання труднощів тощо) , сім’ю та друзів.
За можливістю:
ü Намагайтеся задовольнити основні потреби (їжа, воду, одяг, підгузки, туалет).
ü Спробуйте встановити порядок дня. Щоденний розпорядок забезпечує стабільність та впевненість у тому, що хоча б щось постійне і під контролем.
ü Уникайте показувати дітям наслідки обстрілів (у реальному житті, фото або відео).
ü Намагайтеся не налаштовувати дитину на певні почуття. Деякі можуть бути дуже стриманими і тихими під час нападів, інші можуть гніватися. Визнайте та приймайте їхні почуття.
За матеріалами К. Севенантса, доктора психологічних наук,
підготувала практичний психолог гімназії Яланська С.Ю.
ЯК ПРОЙШОВ ТВІЙ ДЕНЬ?ЯК СПРАВИ У ТВОЇХ ДРУЗІВ? ЩО ЧИМ ЗАЙМАВСЯ ТИ СЬОГОДНІ?
ТОБІ ПОТРІБНА МОЯ ДОПОМОГА?Анімаційний ролик «Як говорити з дитиною про війну. 7 порад від психологів”
Як підтримати дитину, яка переживає посттравматичний стрес: поради для батьків
Як виникає та впливає злість на стан людини під час війни?
Підтримай дитину: типові реакції дитини 12-18 років під час травматичних подій
Рекомендації КОМУНАЛЬНОЇ УСТАНОВИ «ЦЕНТР ПРОФЕСІЙНОГО РОЗВИТКУ ПЕДАГОГІЧНИХ ПРАЦІВНИКІВ» департаменту освіти і науки Запорізької міської ради Запорізької області щодо психологічну готовність до надзвичайних ситуацій у ЗССО
Головне: ЗБЕРІГАЙТЕ СПОКІЙ! Без паніки: поради психолога ЗГ “Контакт” Ольги Горової
Методичні матеріали профілактики проявів насильства в учнівському середовищі
20 порад, які допоможуть зрозуміти психологію дитини
Як жити, коли в країні коронавірус: поради психолога
В такий момент, коли є пауза, ви можете обернутися назад і оцінити власне життя, проаналізувати його. Можливо у вас з’являться нові і важливі ідеї щодо бізнесу, сім’ї, освіти, роботи, навчання чи життя. Ловіть момент!
Час, коли весь світ живе лише одними новинами та слідкує за ними, і це стосується коронавірусу. У повсякденному житті найбільше лякає невідомість, а про коронаваріус чи COVID-19 дуже мало інформації, при цьому він може завдати непоправних наслідків. Звідки він взявся? Що це таке насправді, як поширюється та як його зупинити? Відповідей поки недостатньо і це може викликати паніку у людей.
Коли ви пошукаєте інформацію про вірус, чим він відрізняється від грипу та ГРВІ, то мало що зрозумієте. І це ще більше викликає тривогу. На нас впливають медіа, соціальні мережі, наше оточення, яке ділиться своєю тривогою. І якщо навіть ви раніше спокійно ставилися до ситуації з коронавірусом, то після такої атаки можете запанікувати. У такому стані нами керують емоції, а прагматизм та холодний розум зникають.
І це можна пояснити – спрацьовує «інстинкт самозбереження». Страх стає рушієм, підказує нам, що робити, куди бігти, як себе рятувати. Тому такий бум у супермаркетах та аптеках – треба все купити, щоб себе вберегти.
Такий стан постійної тривоги впливає на наше повсякденне життя. Ми менш ефективні та продуктивні, ми втомлені та засмучені, ми агресуємо на рідних та колег, у нас погіршується самопочуття, починаємо шукати в собі симптоми, нас огортає паніка. Спробую допомогти, дати поради, як не втратити рівновагу та жити повноцінним життям, незважаючи на карантин, закриття розважальних закладів та неймовірний страх.
1. У першу чергу, найважливішим є уміння знаходити в собі ресурси. Це ті дії, які допомагають зберігати спокій та душевну рівновагу, які розслабляють. У кожної людини – це свій варіант. Хтось любить смачно і цікаво поїсти, хтось подивитися цікаве кіно, комусь допомагає прибирання. Хтось любить малювати чи щось виробляти власними руками, хтось любить природу, яка дає енергію. Цей список можна продовжувати і продовжувати, головне, щоб Вам у цій діяльності було спокійно, затишно та безпечно.
2. Перевіряйте інформацію та критично мисліть. Важливою є гігієна в отриманні інформації. Проаналізуйте: чи те, що Ви читаєте чи дивитесь, є першоджерелом? Не переглядайте лише заголовки, вони оманливі.
3. Якщо у вас є діти, подумайте про їхній рівень тривоги, який вони не вміють ще контролювати. Щоб вони відчували себе у безпеці, ви маєте бути спокійними та врівноваженими. Діти мають право про все знати, будьте з ними відвертими.
4. Зрозумійте, що багато чого залежить від вас, а є те, що вам не змінити. Піклуйтеся про себе, дотримуйтесь рекомендацій лікарів, не ризикуйте власним здоров’ям. Якщо у вас схильність до простудних захворювань, не пийте холодного і газованого. Якщо у вас хворий шлунок, не їжте гострого та сильно смаженого. Не ризикуйте у цей період.
5. Думки та слова матеріалізуються. Позитив притягує таку ж силу мають думки та слова. Вірте у найкраще, любіть життя та насолоджуйтесь ним.
6. Шукайте можливості. Під час карантину треба якось себе розважати, але всі заклади закриті. Не проблема! У Вас з’являються нові можливості та шанс зробити те, на що часу не вистачало, а дуже хотілося. Можна картину намалювати чи книжку прочитати, або з дитиною провести багато часу. Для дітей є багато онлайн навчання і для вас точно щось знайдеться, можна самоосвітою зайнятися. В такий момент, коли є пауза та перерва, можете оцінити власне життя, проаналізувати його, можливо, у вас з’являться нові і важливі ідеї щодо бізнесу, сім’ї, освіти, роботи чи життя. Ловіть момент!
7. І важливе, у час високого рівня напруженості, можуть розвиватися тривожні симптоми і тоді потрібна допомога спеціаліста – психолога чи психотерапевта. Тривога – це постійний стан без видимої причини. Якщо це заважає мислити, погіршується концентрація, важко виконувати повсякденні справи, не зволікайте. Піклуйтесь про себе та своїх близьких.
ДИТЯЧІ СТРАХИ І ПАНДЕМІЯ
Як дотримуватися психологічної гігієни у спілкуванні щодо пандемії з дітьми 5-10 років, щоб зберегти їхнє психічне здоров’я
Трохи про прогнози.
В час «суцільної інформатизації» неможливо «відгородити» дітей від негативних новин. Діти чують багато різних версій про те, що зараз відбувається у нас і в усьому світі. Вони реагують на цю інформацію, навіть якщо зовні це ніяк не проявляється. Їхня психіка «заражена» тривогою. І якщо з цим нічого не робити, то через деякий час ця тривога вона почне проявлятися у різних формах: розлад сну, харчування, виникнення незвичайних страхів, патологічна прив’язаність до батьків, погіршення поведінки тощо.
Як це пояснюють фахівці
У віці 5-10 років у дітей з’являється страх втрати батьків, страх війни, нападів, катастроф, пошкоджень, заражень тощо. Усе е – це прояв страху смерті, страху «не бути». Особливих підстав для хвилювання не повинно бути. Наявність таких страхів вважається показником «нормального» розвитку дітей.
Заважати дитині і оточуючим ці страхи починають тоді, коли з ними не так обходяться: «підгодовують» панікою, різною, частіше за все, суперечливою інформацією, запереченням реального стану або намаганням створити ілюзію благополуччя.
Дорослим зараз нелегко, ми знаходимося в стані, коли необхідно дуже швидко адаптуватися до нових умов. Але важливо пам’ятати, що дітям в цих умовах життя необхідно опиратися на авторитетну і сильну фігуру батьків, які допоможуть їм впоратися з тривогою.
Що робити дорослим?
Визнати свій страх (навіть якщо ви не боїтеся зараження, вас можуть налякати зміни в суспільстві).
Приймати, а не заперечувати страх дитини: «ти боїшся/тобі страшно», «боятися – це нормально», «страх допомагає бути обережним» тощо.
Говорити, що згуртованість допоможе впоратися з будь-якими труднощами.
Не робити тему пандемії головною і основною, про яку постійно говорить уся сім’я.
Зменшити інформаційне занурення дитини у новини (у присутності дитини не варто переглядати новини на всіх каналах, зачитувати кожен пост зі стрічки, емоційно обговорювати вжиті заходи в державі).
Збільшити знання про вірус і про запобіжні заходи. Вже є ілюстрована інформація для дітей, якою варто користуватися:
Можна також показати мультфільм про імунітет з циклу «Корисні підказки»;
https://www.youtube.com/watch?v=X_t2fGl-7qo
Якщо дитина перебуває поруч з дорослим, який дуже панікує, треба пояснити дитині, що є такий тип людей, які не можуть впоратися зі своїм страхом. І ці люди не погані і не хороші, вони обирають таку поведінку. А ви з дитиною будете «обирати життя»
Незважаючи на вік, нехай дитина багато грає. Грайте і ви з нею, якщо у вас є таке бажання. У грі дитяча психіка краще і швидше опрацьовує несвідомі страхи. До того ж гра – це завжди і розвиток, і профілактика, і терапія, і адаптація. Деякі ігри наведені нижче.
Разом з дитиною (бажано, на ніч) придумуйте різні історії, казки, де в кінці перемагає добро, розсудливість і здоров’я.
Бережіть здоров’я (фізичне і психічне) своє і своїх близьких!
Ігри з дітьми і для дітей
Сучасне покоління дітей не отримує необхідної кількості стимулів у різних каналах сприйняття. У них аж занадто «стимульований» візуальний канал, решті – бракує уваги. І різноманітні ігри – це своєрідна сенсорна інтеграція.
Тож, коли як не зараз, стимулювати різні канали сприйняття дітей.
Психолог С. Ройз підготувала добірку ігор на різні канали сприйняття. Пропонуємо вам деякі з них
? Візуальний канал (НЕ гаджети):
Роздруківки розмальовок та книжки-розмальовки.
Малювання мандал.
Малювання удвох одночасно на одному аркуші.
Малювання долонями (ставити відбитки пальців і домальовувати деталі). Без догляду батьків не проводити.
«Відривні аплікації» – спочатку на дрібні шматочки руками рветься або кольоровий папір, або листки з журналів, потім з уривків робиться колаж.
? Вербальний канал
Вчити кожен день одне нове слово іноземною мовою.
З букв одного слова складати інші слова (наприклад з букв слова трансформатор – можна придумати – торт, трон, рот, форма,смартфон тощо.)
«Телеграма» – на кожну букву загаданого слова придумати слово, так щоб вийшло речення (наприклад, СЛОН – суворий лікар обіймає нас)
Співати, промовляти скоромовки.
? Тактильний
Лотки з піском або з крупами, в яких можна писати, малювати, ховати предмети (навіть дітям 8-9 років це подобається).
Ігри з водою: наприклад, запускати, кораблики по воді, переміщати їх диханням. Можна влаштувати перегони.
Дізнаватися предмети на дотик (цю гру люблять і більш «дорослі» діти). Можна пропонувати розрізняти продукти на смак, спеції і продукти – за ароматом.
? Аудіальний
Закрити очі і розрізнити якомога більше звуків.
Написати букву р – в рядок від зовсім маленької до величезної. А в іншому рядку від величезної до маленької. Просити дитину, щоб вимовляла звук – підвищуючи гучність (чим менше буква, тим тихіше голос).
З закритими очима вгадувати, по якому предмету вдарили (ложкою, олівцем …).
Просторове сприйняття, концентрація уваги (ігри також стимулюють розвиток ділянок мозку, пов’язаних з математичними здібностями, критичним мисленням).
Магнітний конструктор, оригамі, джанга, пазли, доміно, шашки, шахи.
Настільний футбол.
Можна вчити дітей пришивати ґудзики, вишивати, в’язати, плести макраме.
Цікавим і доволі складним для дітей буде завдання переміщатися по кімнаті з закритими очима, орієнтуючись тільки на команди партнера по грі (можна говорити «направо, наліво, прямо», а можна мовчки, лише торкаючись до правого, лівого плеча, спини).
Ігри з диханням
Мильні бульбашки.
Аеробол – дуємо на обгортки від цукерок (або передаючи один одному, або «задуваємо» голи).
Намагатися підтримувати в повітрі легкий предмет, наприклад, пір’ячко.
???Соціальні ігри
Рольові ігри з ляльками та іграшками, домашній театр.
Робити міні-спектаклі, записувати їх на камеру телефону.
Робити будиночок з подушок і пледів і «ходити в гості» один до одного.
«Зустрічати» друзів в Skype, Zoom (безкоштовний обліковий запис дозволяє проводити відеоконференції тривалістю до 40 хв), Viber тощо.
???? Рух:
Твістер.
Змагання у присіданні або віджиманні.
Битва повітряними кульками.
Танцюємо різні настрої. Якщо зовсім мало місця, можна ниткою викласти кордони «танцполу» і ввести додаткове правило – за них не виходити.
P.S. Слід пам’ятати, що дошкільнята прагнуть грати в «егоцентричні» гри (за власними правилами). Коли ж ми їм пропонуємо гру з установленими правилами, це готує їх до «дорослого життя» з дотриманням певних норм. Свого роду це профілактика «соціальної депривації».
Веселого дорослішання дітям,
терпіння, розуміння і сили батькам та здоров’я УСІМ НАМ!
За матеріалами дитячих психологів Т.Козман та С.Ройз
Підготувала психолог гімназії Яланська С.Ю
Перехідний вік дитини: що робити?
Протидія булінгу. Корисні посилання щодо теми антибулінгу.
Корисні посилання щодо антибулінгу
Що робити, якщо ваша дитина – булер?
Один зі страшних снів батьків – отримати телефонного дзвінка, в якому повідомляється, що їх дитина побила когось чи образила. Найчастіше про це інформує класний керівник, соціальний педагог чи батьки ображеного учня. Складно правильно зреагувати на таке повідомлення. Важко зрозуміти, кому вірити та як себе поводити, коли запущено конфліктний сценарій у стосунках між дітьми.
Усім нам відома фраза про дві сторони однієї медалі, такий принцип працює і в цьому випадку. Але якщо ситуація стосується близьких, то сприймання фактів спотворюється. Часто виникає інстинктивне бажання захистити та виправдати свою дитину (або ж протилежна реакція – звинуватити свого, аби виправдатись перед чужими). Чекати ж від агресора чесної відповіді, що він цькував когось іншого, одразу не варто.
Сьогодні ініціатора агресивної поведінки, направленої проти іншого учня, часто називають булером (з англ. bully – хуліган), а цілеспрямоване гноблення когось з колективу – булінг.
Як зрозуміти, чи є ваша дитина булером
Булерами стають ті діти, які ростуть без заборон, не сприймають авторитет батьків. Але разом з тим їх головна проблема – бажання відчути підтримку та повагу дорослих. Якщо це прагнення не реалізоване, воно породжує агресію, яку треба на комусь зганяти.
Більшість булерів – це діти-нарциси, які не спроможні у момент агресії відчути емоції інших, але хочуть довести свою зверхність. Проаналізуйте поведінку дитини, аби виявити ознаки агресії. І запитайте у себе – чи достатньо приділяєте уваги синові, доньці?
Ознаки булера:
фізично та соціально більш енергійний за своїх однолітків;
не вміє сприймати відмову;
має середню чи високу самооцінку;
часто проявляє ознаки егоїзму чи нарцисизму;
ймовірно, став жертвою у минулому;
сприймається лідером у колі однолітків;
буває імпульсивним;
його легко вивести з себе;
не виявляє співчуття до інших;
має не надто високий емоційний інтелект;
полюбляє агресивні спортивні ігри.
Якщо подібні риси проявляються та паралельно надходять повідомлення, що у класі знущаються над кимось, є серйозний привід поговорити з вашою дитиною. Звісно, багато з цих характеристик показують типового лідера, але нездорове посилення тої чи іншої ознаки є тривожним сигналом.
Є проблема – є рішення
Якщо батьки визнають, що їх дитина є агресором, то це вже шлях до покращення ситуації. І перше, що вони мають зробити – не бути терпимими до проявів агресії. Разом з цим можна порекомендувати:
Відшукайте заняття, в якому дитина зможе виділитись. Часто агресивну поведінку провокує незнання способів, як ще можна заявити про себе. Варіанти пошуку талантів: відвідування гуртків, секцій, активна участь у житті класу.
Будьте послідовними у своїх діях та словах. Якщо ви передбачили певне покарання за провинність (наприклад, забрати на тиждень смартфон), то тримайтесь до останнього дня. Звісно, з боку дитини буде протест, але стійте на своєму, бо маєте розуміти, заради чого все це робиться.
Нейтралізуйте речі, які пов’язані з насиллям. Мова йде про відеоігри, фільми, музику, які провокують агресію в дитині.
Обговорюйте усі шкільні конфлікти. Часто це допомагає знайти причину такої поведінки, будьте максимально справедливими та розважливими.
Знайдіть альтернативу. Навчіть знаходити альтернативні шляхи виходу агресії без шкоди оточуючим. Розкажіть, що у випадку, коли підлітка провокують, важливо продемонструвати можливості уникати провокації.
Навчайте розуміти себе та інших. І тут важливо бути не голослівним, адже більшість звичок дітей породжуються в домашніх стінах. Якщо ви чи хтось з родини нетерпимо ставиться до вад іншого, мало шансів, що у сина чи дочки сформується власна протилежна думка з цього питання. Розкажіть, що всі ми різні та особливі.
Не треба очікувати швидких результатів. Дитина зможе змінитися, але це робота не одного дня. Не забувайте, підтримка у цей момент відіграє надзвичайно важливе значення.